Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 910/15966/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: Спільного Українсько-Латвійського підприємства "Хімімпекс" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 Спільного Українсько-Латвійського підприємства "Хімімпекс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 рокуу справі№ 910/15966/14 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго"доСпільного Українсько-Латвійського підприємства "Хімімпекс"простягнення 22 545, 60 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. (ОСОБА_6.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22 545,60 грн. суми боргу та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару, що призвело до необхідності понесення позивачем витрат, пов'язаних із доставкою товару, а саме витрат за транспортування порожніх цистерн після вивантаження власнику.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. (судді: Ропій Л.М., Калатай Н.Ф., Рябухи В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Скаржник стверджує, що виконав умови договору № 121/6 від 18.02.2014 р. щодо поставки товару, будь-яких претензій щодо невиконання вимог статті А.4 терміну DDP Правил від покупця не надходило; відповідач несе витрати тільки до моменту поставки товару, тому в позивача не було законних підстав вимагати від відповідача компенсації будь-яких інших витрат, що виникають після поставки товару; плата за повернення порожніх вагонів не входить до тарифу за перевезення вантажу, а є окремою послугою залізниці; у накладних №№ 43303775, 43366459, 43831189, 43831189, 43831114, 43922095, 43976786, 43976760, 43976778 графи 13 "Платник" та 14 є не заповненими, що підтверджує те, що відправник (Зміївська ТЕС ПАТ "Центренерго") фактично вказує та визнає себе законним платником за таке перевезення.

Позивач у відзиві проти доводів скарги заперечує, доводить, що понесені ним витрати пов'язані з транспортом відповідача, яким було поставлено продукцію на Зміївську ТЕС та відносно якого позивач не мав жодних відносин (оренди тощо) з його власником (ПАТ "Дніпроазот") повинні бути компенсовані відповідачем; доводи скарги про обов'язок відповідача нести витрати тільки до моменту поставки товару не відповідають ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, ст. 46 Статуту залізниць України.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення з відповідача витрат згідно з договором № 121/6 про закупівлю (поставку) товарів від 18.02.2014 у загальній сумі 22 545,60 грн.

Судом встановлено, що 18.02.2014 між сторонами укладено договір № 121/6 про закупівлю (поставку) товарів, згідно з п.п. 1.1 - 1.3 якого відповідач, за договором постачальник, зобов'язується поставити позивачу, за договором покупцю, товари (продукцію) згідно з умовами договору; позивач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору; найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.

Також сторонами укладено додаток № 1 до договору № 121/6 від 18.02.2014, яким погоджено умови про найменування, асортимент, кількість, ціну продукції, умови розрахунків та у п.4 зазначеного додатку передбачено, що відповідач здійснює поставку продукції залізницею (автомобільним транспортом) на умовах поставки - DDP (Вулегірська ТЕС, Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС) склад покупця, відповідно до Правил "Інкотермс 2000" за реквізитами вантажоотримувачів, зазначеними у цьому пункті.

Додатковою угодою № 1 від 05.05.2014 до договору № 121/6 сторонами змінено редакцію п.1, п.2 додатку № 1 до договору № 121/6.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято відповідно до договору № 121/6 продукцію, про що свідчать акт приймання-передачі продукції № 8 від 03.04.2014, видаткова накладна № РН-0000102 від 03.04.2014, акт приймання-передачі продукції № 10 від 09.04.2014, видаткова накладна № РН-0000110 від 09.04.2014, залізничні накладні №№ 47636683, 47816327, акти приймання-передачі продукції № 11 від 12.05.2014, № 15 від 23.05.2014, № 16 від 23.05.2014, № 18 від 23.05.2015, видаткові накладні № РН-000159 від 12.02.2014, № РН-000194 від 23.05.2014, № РН-0000195 від 23.05.2014, № РН-0000222 від 02.06.2014, залізничні накладні №№ 45853457, 46248746, 46248798, 46582300, акти приймання-передачі продукції № 20 від 05.06.2014, № 22 від 05.06.2014, № 21 від 05.06.2014, видаткові накладні № РН-0000230 від 05.06.2014, № РН-0000228 від 05.06.2014, № РН-0000229 від 05.06.2014, залізничні накладні №№ 48737664, 46675419, 46720207, копії яких надано до матеріалів справи.

Згідно із вищезазначеними залізничними накладними відправником вантажу, натрій гідрооксид (натрій їдкий, каустик рідкий) розчин, є ПАТ "Дніпроазот", одержувачем Зміївська ТЕС ПАТ "Центренерго", цистерна -власність ПАО Дніпроазот".

Після вивантаження вантажу, цистерни, у яких було відвантажено продукцію по вищезазначених накладних, повернуто власнику цих цистерн за залізничними накладними №№ 43303775, 43366459, 43689512, 43831189, 43831124, 43922095, 43976786, 43976760, 43976778, у яких зазначено відправником Зміївську ТЕС, одержувачем ПАО "Дніпроазот" та у графі 20 зазначена наступна інформація: вагони-цистерни, що перевозяться на своїх осях, порожня власна цистерна, власник ПАО "Дніпроазот", після перевезення натрію їдкого, що прибув по накладній (номер), злита повністю, дата, не очищена, направляється до пункту навантаження.

Між Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" та позивачем укладено договір № 2267 про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.02.2010 із додатковими угодами.

Як свідчать записи у графі 34 залізничних накладних, довідки Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці про рух коштів по договору № 2267 "ДНМ-2" за 01.05.2014, за 01.06.2014, за 01.07.2014, за перевезення порожніх цистерн за вищезазначеними накладними до їх власника позивачем сплачено залізниці тариф у загальному розмірі 22 545, 60 грн.

Зміївською ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надіслані відповідачу претензії із вимогою сплатити понесені збитки: від 10.06.2014 № 518-4102, від 25.06.2014 № 613-4594, від 17.07.2014 № 5063.

Докази задоволення претензій у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до А.3., А.4. DDP Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення; продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженому для поставки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено постачання позивачу продукції відповідно до договору № 121/6 залізничним транспортом у цистернах, які є власністю ПАО "Дніпроазот".

Згідно із ст.1 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.

Отже, внаслідок укладення саме такого договору залізничного перевезення у вищезазначених цистернах, які є власністю ПАО "Дніпроазот", позивач став одержувачем вантажу, на якого нормами транспортного законодавства покладені відповідні обов'язки.

Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання установлюються Правилами.

Відповідно до п.15 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.99 № 113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458, за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься; якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

При цьому слід зазначити, що перебування чужих порожніх цистерн перешкоджає здійсненню належним чином господарської діяльності, що є порушенням права суб'єкта господарювання.

За викладених обставин немає підстав для висновку, що відповідачем при виконанні договору № 121/6 були враховані інтереси позивача та було забезпечено загальногосподарський інтерес, як це передбачено в ч.2 ст.193 ГК України.

Таким чином, внаслідок здійснення відповідачем постачання продукції згідно із договором № 121/6 у цистернах, які належать ПАО "Дніпроазот", позивач змушений був відправити зазначені порожні цистерни їх власнику, за що сплатив залізниці тариф у розмірі 22 545,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договором № 121/6 не передбачено умови про те, що на позивача покладається обов'язок по поверненню, після вивантаження, порожніх цистерн їх власнику, так само не передбачено й умови про покладення на позивача витрат по сплаті залізничного тарифу за повернення порожніх цистерн.

Відповідно до договору № 121/6 грошове зобов'язання позивача, як покупця продукції, обмежувалось оплатою вартості одержаної продукції, отже, відповідно до умов договору № 121/6 продукція повинна була бути поставлена у цистернах, які належать залізниці, й порожні цистерни були б повернуті на станцію призначення без понесення додаткових витрат на їх повернення власнику.

Отже, відповідач своїми діями спричинив позивачу збитки у вигляді додаткових витрат по сплаті залізничного тарифу, у зв'язку з необхідністю повернення порожніх цистерн, та ці дії є такими, що порушують установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Таким чином, висновок суду про задоволення позову є правильним.

Твердження про те, що позивач уклав із залізницею договір перевезення, шляхом заповнення залізничної накладної, добровільно, на власний розсуд, суперечить матеріалам справи та нормам транспортного законодавства, оскільки з моменту одержання позивачем вантажу, на останнього покладаються обов'язки по своєчасному розвантаженню перевізних засобів та поверненню їх власнику, а перебування порожніх цистерн після вивантаження у позивача потягнуло б за собою додаткові витрати.

Доводи скаржника про обов'язок відповідача нести витрати тільки до моменту поставки товару, не відповідають вимогам ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України. Та обставина, що відповідач, не погодивши із позивачем умову щодо постачання продукції на виконання договору № 121/6 у цистернах, які не належать залізниці, а є власністю іншої особи, що, відповідно до транспортного законодавства, яке є обов'язковим для усіх учасників договору залізничного перевезення, покладає на позивача, як одержувача продукції, додаткові витрати, свідчить про те, що відповідачем виконано свої зобов'язання за договором № 121/6 не належним чином.

Так само відсутні підстави у відповідача, як постачальника за договором № 121/6, відмежовуватись від факту спричинення витрат по сплаті позивачем залізничного тарифу за повернення порожніх цистерн їх власнику, адже такі дії вчинені позивачем саме з вини відповідача, який не забезпечив відвантаження продукції у рахунок виконання договору № 121/6 у цистернах, які належать залізниці, хоча відповідно до договору № 121/6 зобов'язання по відвантаженню продукції покладено саме на відповідача.

Факт спричинення позивачу збитків, внаслідок понесення додаткових витрат на сплату залізниці тарифу за повернення порожніх цистерн у вищезазначеному розмірі, підтверджений наявними у справі документами, які є належними доказами, також доведена матеріалами справи вина відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та спричиненням збитку і відповідачем не вжито заходів по зменшенню збитків, натомість своєчасне повернення порожніх цистерн позивачем мінімалізувало додаткові витрати по їх зберіганню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги та скасування або зміни оскаржуваних рішення та постанови суду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. у справі № 910/15966/14 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун